Культура

Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив,- Я вже завмер, коли ти…

Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником

Про світ увесь казати не берусь, а все ж траплялась і мені нагода у

Провели в кабінет. Лик — Немов заскороджена грядка: Він з далекого хутора Пішки прибивсь

І Потяглися журавлі вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота,

І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів — Не було музеїв у нашому селі. Та

ВІКТОРУ КІБЕНКУ МИКОЛІ ВАІЦУКУ ВАСИЛЮ ІГНАТЕНКУ МИКОЛІ ТИТЕНКУ ВОЛОДИМИРУ ТИЩУРІ ВОЛОДИМИРУ ПРАВИКУ (Мов з

І Якось брів я звільна полем, весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь,

Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став,

Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю.