Культура

Ця стерня не коле — стелить сизокрило. Це прокволе поле полином вродило. Скільки збіжжя

У небесних полях чорнокрилий тюльпан, чорний щит на черлених воротах, незалежний вішак, незворушний жупан

…Це юності мотиви опівнічні, це карнавальний дим довкола плах, двосічний дотеп і свіча у

Я від’їжджав і оком астролога допитувався в зір – яка дорога мене провадить у

Вже не стачить старих підошов, але й путь недалечка. Ось, небоже, і ти підійшов

(Тарасові Федюку) Здається, так було одвіку: глухий паркан… руда трава… І знову, мов земля

Любіть Оклахому! Вночі і в обід, Як неньку і дедді достоту. Любіть Індіану. Й

Мені тебе мало В долонях й у світі, У ліжку й надворі, У вічності

Переночуй мене, вишневий мій саде. Т. Шаповаленко Переночуй мене, вишневий саде, Бо це моя

А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали