Культура

Старосвітська балада Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із

При цій малій нехитрій коляді все менше нас: мороз на голос тисне. Вмерзає слово

Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу

Переспів з російської Жив собі роззява, ліві двері справа… З ранку він хутенько встав,

Тяглось на тумани та не відлетіліло віяло злагодою і раєм вітряне золото миготіло вуличка

Там де мені добре — довкола гори — невисокі переважно і я дуже тяжко

Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш.

Це тільки мовчання це тільки ранок поніс мене в коло розмов слова виростали струшувалися

У видимому немає окремого. Усе переплетено. В перетіканні — всі речі. . . .

— Вчителю, що робити? Вчитель на небесах. Серце шепче — любити, а в голові