Культура

Нам призначено низ. Пролетарські райони западаються в телеефір, як в туман. Нас покинуло воїнство

Пиво. І З германських кочових бездонних шлунків, З провалених діжок, як з черепів, Крізь

Мотлох світу, безмір світу, бубни світу і бляшанки на колесах, і дроти. Потрапляєш в

Тіло покійного знайшли у рові посеред подвір’я, завішаним на ланцюгу, і закопали за городом

Косяки наших тіл потрапили знов у цей каламутний час рибина музики агонізує — бубни

Почнемо з вулиці. Очі блакитно світяться В пітьмі м’якій фіата Хай буде червень. Тополиний

ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє

Ти любиш розглядати шкіру Яка формує тіло панни Ти цю пантеру взяв на віру

Лев, той що квіти крові випускає, Вусатий мопассан, гриваста смерть, — Красунь за грати

Натхнення — це бармен — до ваших послуг — що заклинає каву, як змію,