Культура

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?..

Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люди, що одпочинуть, А я

На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать.

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю

В Путивлі-граді вранці-рано Співає-плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. — Полечу,

Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару

Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам собе, дурний,

Над Дніпровою сагою Стоїть явор між лозою, Між лозою з ялиною, З червоною калиною.

Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне з вербою Червону