Тематики

І небо невмите, і заспані хвилі, І понад берегом геть-геть, Неначе п’яний, очерет Без

І золотої й дорогої Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої: А

І виріс я на чужині І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається

І Архімед і Галілей Вина й не бачили. Єлей Потік у черево чернече! А

Злоначинающих спини, У пута кутії не куй, В склепи глибокі не муруй. А доброзиждущим

Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І

За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море:

За байраком байрак. А там степ та могила. Із могили козак Встає сивий, похилий.

Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?..