Сьогодні пропонуємо розібрати вишуканий зразок інтимної лірики від Івана Франка — вірш «Чого являєшся мені у сні». Щоб дізнатися головну ідею твору, які художні прийоми використав автор – гортайте нижче.
Вірш «Чого являєшся мені у сні» належить до збірки Івана Франка «Зів’яле листя»
Текст вірша «Чого являєшся мені у сні?
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні –
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці – минаєш,
Вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити –
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, –
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Паспорт вірша «Чого являєшся мені у сні»
- Автор: Іван Франко
- Рік написання: 1896
- Збірка: «Зів’яле листя»
- Жанр: ліричний вірш
- Вид лірики: інтимна
- Напрям: модернізм
- Течія: неоромантизм
- Віршовий розмір: чотиристопний ямб
- Римування: перехресне
- Тема «Чого являєшся мені у сні»: відображення внутрішнього світу закоханої людини, її думок та страждань.
- Ідея «Чого являєшся мені у сні»: прослава любові, навіть попри те, що вона завдає страждань.
- Провідний мотив: нерозділене кохання
Художні засоби вірша «Чого являєшся мені у сні»
- У творі використані прости тропи (звичайні та метафоричні епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого».
- порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання.
- метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». Вони підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття.
- антитези: «Ідеш по вулиці – минаєш, // Вклонюся – навіть не зирнеш»;
- гіпербола: «Як мучусь довгими ночами // І як літа вже за літами»;
- анафора: «Чого являєшся мені // У сні?»;
- повторення: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…», вони надають можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні.
- риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».
Художній аналіз вірша «Чого являєшся мені у сні?»
У вірші «Чого з’являєшся мені?» ліричний герой живе у світі, у якому панує реальне, вигадане і нерозділене кохання. Він бачить перед собою кохану, ідеал, яким його собі уявляє ліричний герой. Отже, у вірші «Чого являєшся мені у сні» ліричний герой звертається до своєї уявної коханої, яку називає «зіронька».
Вірш змальовується крізь призму сну. Ці навіювання виникли через палке кохання ліричного героя до дівчини, яка не має взаємних почуттів. Вірш «Чого являєшся мені у сні?» – це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя.
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей. Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить, хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.
Так ниє серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засихає.
