Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ, за матеріалами Українського інституту національної пам’яті.
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
(1931)
П'ятого грудня 1878 року у Сумщині народився автор цього вірша Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) — український письменник, поет, драматург.
У 1903-му на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві він зустрівся з такими метрами, як Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Володимир Самійленко, що справило визначальний вплив на долю майбутнього поета.
П ерша збірка “З журбою радість обнялась” побачила світ у 1907-му і принесла славу молодому поетові.
В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я…
Через брак коштів Олександр Олесь не зміг закінчити навчання в агрономічному відділенні Київського політехнічного інституту. Пізніше вступив до Харківського ветеринарного інституту і заробляв на життя працею на скотобойні.
Палко вітав початок національно-визвольних змагань українського народу в 1917-му. Однак ріки марно пролитої крові викликали зневіру. Він ніби звертається до Тараса Шевченка:
Чому тепер тебе немає,
В ці дні безладдя і негод,
Коли над кручами блукає
Війною змучений народ.
У 1919-му, після більшовицької окупації України, опинився в еміграції. Мешкав у Будапешті, Відні, Берліні, Празі, однак постійно тужив за Україною, марив ріднею землею і все сподівався на повернення.
На чужині оспівував історичне минуле українського народу, захоплювався мудрістю князів Русі, їхньою хоробрістю і мужністю, любов’ю до рідної землі. Багато творів присвятив дітям.
Відійшов у засвіти 22 липня 1944-го у Празі, незабаром по тому, як дізнався про загибель сина — Олега Ольжича. Український археолог, поет Олег Ольжич загинув під час допиту у концтаборі Заксенгаузен, де його закатувало гестапо.
Українці, пам'ятаймо своїх Героїв і Поетів…
