Стіл має магічну силу, символізує достаток родини. Його першим заносять до нової хати, на нього кладуть хліб-сіль, ставлять ритуальні страви. На стіл гріх сідати чи класти шапку. Назва "стіл" походить від стародавнього звичаю стелити рушник або обрус (пізніше — скатертину), щоб на них класти їжу. Звичай застеляти стіл притаманний українцям з давніх-давен.
Пам'ятаєте відому колядку:
"…Застеляйте столи, та все килимами, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився! Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!"
Незастелений стіл — символ бідності або скупості господарів. Обід чи бенкет за одним столом об'єднував людей і встановлював добрі стосунки. Тому їжа за одним столом із ворогом вважається приниженням людської гідності.
У деяких регіонах Карпат (Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина) функції столу виконувала скриня. Стіл-скриня складається із двох частин: нижнє підстолиння використовувалося для зберігання різних речей, одягу, цінних паперів тощо, а верхнє накриття служило як стіл. Щоб дістати якусь річ, кришку столу відсувають. У деяких місцевостях у таких столах-скринях зберігали харчові продукти.
Нині в часи мінімалізму в помешканнях сучасних українців стіл зазвичай пустий або з вазою квітів. Хоча, у народі кажуть, що пустувати стіл не повинен. На ньому має стояти чи глек, чи склянка води, чи лежати хліб. Щоб він виконував своє призначення. Адже повний стіл — це ознака багатства і родинної взаємодії.
