Почнемо з вулиці. Очі блакитно світяться В пітьмі м’якій фіата Хай буде червень. Тополиний

ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє

Ти любиш розглядати шкіру Яка формує тіло панни Ти цю пантеру взяв на віру

Лев, той що квіти крові випускає, Вусатий мопассан, гриваста смерть, — Красунь за грати

Натхнення — це бармен — до ваших послуг — що заклинає каву, як змію,

І все-таки її нема. Поетики — безсилі. Бездарні віршарі вдягають шати голубі, пов’язують на

Ми персонажі «Одіссеї», що потрапили у викривлені кола. Поема — небо без кінця, а

Я комусь приснився смішний на рік молодий говорив усе те що забувається після пробудження

Дурень – це гра. Це мішання карт. І комбінації і азарт, Який поволі заволодіває

Україна – українцям? 1 Місто-україніст, кожен тут, наче улюблену зброю, мову плекає, як слово