Хто тільки зараз не віщає про те, що в росію заїхала група військових із КНДР.
Група, яка проходить підготовку (злагодження) із подальшим приєднанням до виконання завдання у складі російських окупаційних військ. The Washington Post навіть пише, що у складі групи кілька тисяч тіл, посилаючись на кілька джерел.
А те, що не так давно, згідно з попередньою інформацією, в росії було вбито 20 північнокорейських військових, з яких шестеро офіцерів, лише додало олії у вогонь у дискусію щодо відправки північнокорейського контингенту на війну в Україну. Хоча, справедливості заради, північнокорейські військові, так само як і іранські, на рівні інструкторів, а так само для обміну досвідом, давно перебувають у складі російських окупаційних військ. Адже KN-23 самі собою не запускаються.
Нагадаю, що минулого літа, в червні, була хвиля щодо відправки в Україну кількох північнокорейських інженерних бригад. За підсумком, вони так і не прибули, хоча це було б логічно, адже проблематика інженерних військ у російських окупаційних військ вкрай актуальна.
Що ж до бойових підрозділів, тих самих штурмовиків, то потреба в людському ресурсі в путіна, навіть незважаючи на стабільну мобілізацію з можливістю не тільки компенсації щомісячних втрат у нуль, а й нарощування, продовжує залишатися приорітетною. Найближчими місяцями, а особливо у 2025-му, році контингент російських окупаційних військ буде гіпертрофовано поповнюватися людським ресурсом, яким здебільшого і воюватиме росія.
Потреба в людському ресурсі у путіна продовжує залишатися пріоритетною
Тому поява бойових підрозділів, навіть без повної штатної комплектації технікою, теж цілком логічна, хоча і більш проблематична, ніж інженерними бригадами.
Мовний бар'єр у окремому випадку можна подолати, а ось на рівні угруповання… З інженерною бригадою теж простіше — озвучив спектр завдань, замінувати територію, звести фортифікаційні споруди, евакуювати пошкоджену техніку з ділянки, погодувати ротного кота. З бойовими підрозділами складніше, оскільки з урахуванням інтенсивності бойових дій, комунікація має бути постійною, а взаємодія — це питання виживання.
За таких умов і за таких обставин, було б логічним розміщувати північнокорейські підрозділи в тиловій або прикордонній зоні, для розвантаження, наприклад, курського або бєлгородського угруповання, або на тимчасово окупованих територіях, знов-таки, для виконання завдань у тилу.
З іншого боку, гостра потреба в людях, на тлі нарощування піхотної компоненти 2025 року, може змусити кидати ці сили на лінію бойового зіткнення, але за окремо взятими локаціями, де тільки вони одні виконуватимуть поставлені завдання.
У будь-якому разі, поки що північнокорейські військові, як повноцінні бойові формування, у складі армії рф не верифікувалися. Якщо ж це станеться, то міжнародним партнерам слід переглядати свої підходи і ставлення до війни в Україні, під час якої український народ протистоїть не тільки тоталітарному режиму путіна, а й кім чен ина.
Пряме військове втручання кндр у війну в Україні — це не тільки загроза нашій державі, а й виклик усьому цивілізованому світові, проти якого вже давно сформувалася коаліція країн-ізгоїв. Вона, на жаль, має значно вищий ККД із взаємодії та взаємодопомоги.
