Два дні тому мали б відзначати її високий ювілей, спілкуватися, радіти зустрічі..Як завжди, цього дня я відшукувала її найулюбленіші жоржини — квіти довершеності . Та… багато надвивпробувань довелося їй перенести із силою стоїка.
Валентина Орлова, ветеран Українського радіо, сторінка ФБ.
Не судилося. Від 8 грудня 2022 року її немає з нами.
Наталя Старюк була знаковою постаттю для Придніпров'я. Знавчиня мови, літератури, мистецтва, блискуча радіо- і тележурналістка, глибинна натура та стильна жінка!
Вже по її відходу вийшла її єдина книга поезій та прози… І це явище теж. Як і мистецьке коло її двадцятирічного сина Стасія Гречаного — художника, який трагічно загинув, залишивши неабияку спадщину. Вона мріяла потім усі наступні роки дочекатися зустрічі з ним…
Вічна незабуть, дорога Наталю. Ти у серці.
Пломеніє Наталина душа
Таїса Ковальчук, радіожурналістка , член НСЖУ.
Фото Миколи Мякшикова (Укрінформ)
Напередодні різдвяно–новорічних свят 2024-го, які вже вдруге зустрічаємо під грім канонади у війні з російськими окупантами, в прес-центрі Дніпропетровської обласної організації НСЖУ відбулося вшанування пам’яті талановитої теле-радіожурналістки, мистецтвознавиці, письменниці Наталі Старюк – кавалерки «Ордена Княгині Ольги», заслуженої журналістки України, авторки виданої посмертно книги «Осінній промінь» (вибрані вірші, проза) (Журфонд, Дніпро, 2023 рік).
Тяжко хворіючи, Наталя Вікторівна гостро й болісно сприймала й переживала кожну звістку, що надходила з фронту російсько-української війни, допомагала коштами ЗСУ та переселенцям. У приватній розмові говорила, що коли ворог опиниться перед її оселею, то вона, не вагаючись, стане перед ним, захищаючи родину, дім, рідну землю, Україну. Її творчості притаманне вражаюче передчуття трагічних подій, які переживає нині наш народ, наша держава. Без перебільшення, Наталині твори писано кров’ю зболеного серця.
Книгу Наталі Старюк «Осінній промінь», яка вийшла друком у річницю її відходу в засвіти, небайдужий читач сприймає «як вибух в сучасній українській літературі» – за визначенням відомої літературної редакторки Тамари Завгородньої.
Цього дня на зустріч-вшанування пам’яті Наталі Старюк, де було презентовано щойно видану її книгу, а також каталог «Стасій Гречаний» , присвячений творчості її сина – талановитого художника, котрий трагічно загинув, будучи успішним першокурсником Київської академії мистецтв, зібралися її радіоколеги, газетярі, письменники, художники. У своєму слові відома радіожурналістка Валентина Орлова сказала, що «запалена свічка пам’яті палахкотить і тріпоче, наче Наталина душа, сповнена гострого болю за долю України. А її книгу ще належить оцінити. Вона житиме в літературному космосі України, як і пам’ять про Наталю Старюк. Чую твій голос, твоє слово, люба Наталю…».
Тодішній директор Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії, заслужений журналіст України, поет Станіслав Повод тепло згадував про творчі досягнення Наталі Старюк, котра більше двох десятиліть працювала редакторкою в об’єднанні художніх програм обласного державного радіо. Це були роки відновлення незалежної держави України, в області ще працювало більше мільйона радіоточок в сільських оселях та міських квартирах і численні радіослухачі залюбки очікували виходу в ефір авторських програм Наталі Старюк, пізнавали її голос, глибше усвідомлювали свою українськість завдяки її передачам. Довелося Станіславу Івановичу бути присутнім на прослуховуванні й обговоренні авторитетним журі конкурсних програм теле–радіожурналістів з усіх областей України. Тож йому було надзвичайно приємно, що якраз авторська радіопрограма Наталі Старюк «Річ» одержала найвищу нагороду на Всеукраїнському теле-радіофестивалі «Калинові острови».
А її книга «Осінній промінь» буде належно оцінена читачами, літературними критиками. І саме на обласному радіо впродовж не одного десятка літ творчо формувалося потужне жіноче гроно талановитих журналісток: Наталя Старюк, Валентина Орлова, письменниця і поетеса Наталка Нікуліна, Таїса Ковальчук. Досі слухачі згадують радіопрограми авторства Наталі Старюк: «Думка-шумка», «Понад усе», «Де нас нема», «Річ», «Квітка уяви», «Тьох», «Роман та Оксана», «Листи, мелодії, портрети», «Зерня мови», «Шукаємо в собі Шевченка», «Кінець цитати» – усіх їх не перелічити за понад два десятиліття Наталиної роботи на обласному радіо.
Високо поцінував роботу Наталі Старюк на обласному радіо доктор наук з державного управління, професор кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів, в минулому заступник директора Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії по обласному радіо Валерій Дрешпак. Він наголосив на тому, що її передачі потребували підготовленого радіослухача і вони були, про що свідчили їхні листи на радіо і прохання повторити в ефірі ту чи іншу її програму, бо авторка образно розкривала обрану тему, що стосувалася чи то походження якогось звуку з української абетки, чи музики, чи словесному опису картин художників, що слухачі легко уявляли ці живописні полотна з розповідей Наталі Старюк. Її радіосценарії, її аудіопрограми потребують дослідження і можуть прислужитися в оволодінні словом молодим журналістам.
Висловлену думку підтримала кандидат філологічних наук, членкиня Національної спілки театральних діячів України та НСЖУ Валентина Галацька. Вона з вдячністю згадала про те, що саме Наталя Вікторівна давала їй рекомендацію до Національної спілки журналістів України. А своє журналістське перо вона вигострювала, беручи активну участь у програмах художнього об’єднання «Театральні зустрічі» та інших літературних передачах. Магія щирого слова, людського голосу, що уможливлює пізнання спорідненої душі, а також постійний творчий пошук – це, зрештою, було основним, що приваблювало радіослухачів у програмах Наталі Старюк. І як науковець, Валентина Галацька наголосила на тому, що і сценарії, і радіопрограми Наталі Старюк потребують науково-літературного вивчення, збереження і окремого видання друком з аудіовізуальним додатком.
У виступах режисерки об’єдння художніх програм Тетяни Дацевої, та провідної спеціалістки центральної апаратної з видачі радіопрограм Ольги Філіп звучали слова вдячності, що вони мали змогу працювати з талановитою Наталею Старюк, залюбки монтуючи і слухаючи в ефірі її передачі.
Відома журналістка, газетярка Тетяна Колядинська поділилася спогадом про перші зустрічі–знайомства з позаштатною авторкою цікавих матеріалів на культурно-мистецькі теми Наталею Старюк, бездоганно написаних вишуканою українською мовою, які не потребували, як того вимагало керівництво видання, «причісування й пригладжування», хоча це були часи тотальної цензури.
У своєму слові про дружину Наталю Старюк її чоловік Владислав Климович – художник, член НСХУ, колишній викладач іноземних мов Національного університету імені Олеся Гончара – схвильовано і з душевним болем говорив про те, що вона справді все робила бездоганно, за щоб не бралася.
Попри тяжку недугу, нестихаючий біль за втраченим талановитим сином – художником Стасієм Гречаним (його батьком був відомий художник-монументаліст Валерій Гречаний), Наталя Старюк до останнього подиху «на полонині полотна гаптувала слово незужите» (із вірша «Оаза білої зими»). У своїх творах вона, як кажуть, відроджувала до нового життя питомі українські слова, що вирізняє її письмо, якому не притаманна декларативність і показна пафосність.
Книга Наталі Старюк «Осінній промінь» (вибрані вірші, проза) вийшла друком в авторській редакції. Спонукала її укласти рукопис відома письменниця, землячка, лауреатка державної премії імені Тараса Шевченка Любов Голота. В очолюваному нею тижневику «Слово Просвіти» Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка друкувалися літературознавчі статті Наталі Старюк, її поезія, мистецькознавчі дослідження про сина – художника Стасія Гречаного. Наталя встигла за останні місяці життя дібрати твори і дати назву майбутній книзі. Після тривалої хвороби на 74 році її душа полишила цей світ 8 грудня 2022 року. Окрім поезії, низки оповідань і двох повістей «З одного непримітного життя» та «Залом променя», залишився в очікуванні видання її рукописний роман « Натомість». До останнього подиху СЛОВО не відпускало Наталю Старюк!
