12 історій від 12 фотографів розповідають про насильство у світі
Культура —
Культура —
У центрі сучасного мистецтва Jam Factory Art Center триває мультимедійна виставка Beyond the Silence від Odesa Photo Days Festival та агенції Magnum Photos. В експозиції представлені проєкти фотографів з України, Казахстану, Мексики, Нігерії та М’янми. Також у виставці взяли участь четверо авторів, що представляють Magnum.
Наскрізною темою майже усіх робіт є насильство, як явне, так і приховане. 12 історій від 12 фотографів(-ок) розкривають такі теми як «Територія», «Боротьба та/чи адаптація», «Викрадення людей» та «Цензура». Кожна тема представлена трьома проєктами.
«Заявлена проблематика є спільною для різних країн, з поправкою на контекст та історію. Окреслені теми стали стартовою точкою для взаємодії авторів. І за цим процесом було вкрай цікаво спостерігати, хоча результат для мене як кураторки був непередбачуваним. Кожен відкривав для себе досвід інших спільнот і водночас проживав власну травму у цьому діалозі», – розповіла кураторка проєкту Катерина Радченко.
Фоагмент проєкту Антуана д’Агата
«Зараз ми живемо в безпрецедентні часи. Сьогоднішня суспільно-політична ситуація спонукає нас замислитися над вразливістю та хиткістю цивілізації, принципів демократичного світу. Виставка повʼязує Україну із подібними історіями на інших континентах і підсилює нашу боротьбу,
порушуючи важливі питання про захист прав людини, відстоювання справедливості та гідності у різних державах», – говорить Божена Пеленська, програмно-виконавча директорка Jam Factory Art Center.
Організатори наголошують, що важливим було насамперед привернути увагу до України, до війни, яка триває. Важливим було також зрозуміти, як сприймають те, що відбувається в Україні за кордоном.
Тому було обрано саме такий формат співпраці. Це дало змогу об’єднати різні погляди та побачити, що є спільного між країнами, що є спільного між Україною і, наприклад, Нігерією чи Мексикою.
«Можливо, через спільні проблеми ми можемо знайти ту універсальну мову, якою ми можемо говорити через фотографії, через медіа, аби привернути увагу до українського питання, а також чути та звертати увагу на ті проблеми, які є в інших країнах», – розповіла Катерина Радченко.
Фрагмент проєкту Даніеля Орландо Лара Гарсіа
Проєкту передбачав відкритий конкурс для фотографів в п’яти країнах. З кожної країни було обрано по одному учаснику, з України – четверо учасників. Також до проєкту долучились четверо фотографів з агенції Magnum І далі сформувалися групи по три людини: фотограф з України, фотограф не з України, фотограф з Magnum, аби розробити проєкти. Кожна група працювала над однією темою, яка для них була важливою.
«У цих колабораціях учасники розвивали свої персональні історії, але була важливим елементом розмова, діалог між ними. Бо під час діалогу була можливість вийти за межі своєї бульбашки, за межі бачення лише зі свого кута зору, зрозуміти, як ту чи іншу проблему бачать в інших країн», – додає кураторка.
Повний список авторів:
- Саша Курмаз (Україна)
- Даніель Орландо Лара Гарсіа (Мексика)
- Рафал Мілах (Польща, Magnum Photos),
- Іра Лупу (Україна)
- Фаваз Ойдіжі (Нігерія)
- Н’юша Таваколян (Іран, Magnum Photos),
- Дар’я Свертілова (Україна)
- Сай ▇▇▇ (М’янма)
- Антуан д’Агата (Франція, Magnum Photos),
- Михайло Палінчак (Україна)
- Ядикар Ібраімов (Казахстан)
- Томас Дворжак (Німеччина, Magnum Photos).
Проєкт французького художника, представника Magnum, Антуана д’Агата комбінує свої фотографії, але також фотографії з архіву та з мережі з різних країн світу, з різних куточків світу, аби показати наслідки насильства в різних контекстах. Ми тут маємо фотографії як з Лаосу, Камбоджі, з України. Ця історія не є завершеною.
Фрагмент проєкту Антуана д’Агата
Михайло Палінчак звертає свою увагу на щоденники, які були написані під час окупації в різних місцях України. Якісь з цих територій вже звільнені, якісь досі в окупації.
«Ми говоримо, що війна в Україні найбільш задокументована візуально. Але чи насправді це так? Бо ми маємо матеріали лише з тих територій, до яких є доступ. Але ми не маємо матеріалів з окупованих територій. Щобільше, кожна людина, яка виїжджає з окупації, не має можливості навіть вивезти фотографії у своєму телефоні. Бо за це можна дуже сильно постраждати. тому кожен щоденник – це ризик. І це ризик бути вбитим. А з іншого боку, це також голос і свідчення з окупації», — наголошуєнаголошує Катерина Радченко.
Фрагмент проєкту Михайла Палінчака
Проєкт містить 9 історій, 9 героїв, лише 8 лише змогли пройти окупацію та вижити. Один з них, письменник Володимир Вакуленко, був вбитий російськими солдатами.
Проєкт є комбінацією фотографій щоденників та фотографій цих територій, які були окуповані.
Фрагмент проєкту Михайла Палінчака
Рафал Мілах з Magnum Photos працював у Мексиці, де зробив серію інтерв’ю з півсотнею людей різного віку та соціального статусу. У фінальному відео «Чи ви чули?», яке увійшло в експозицію, глядач бачить дві частини. В одній мексиканці міркують про безпеку, мир та війну, а в іншій відповідають на питання, чи чули вони колись про Бучу та Бахмут.
Даніель Орландо Лара Гарсіа (Мексика) проїхав дорогою, яку контролюють картелі. Місця марковані символами, які позначають той чи інший картель. Так вона «мітять» свої території.
Фрагмент проєкту Даніеля Орландо Лара Гарсіа
Цікавими є паралелі, наприклад літера Z, яка в Україні є позначенням абсолютного зла є символом одного з наркокартелей, які відрізняються особливою жорстокістю.
Дар’я Свертілова (Україна) присвятила свій проєкт дітям, яких вивезли з Херсонщини. Портрети дітей, яких вдалося повернутися, вона поєднала з фотографіями порожніх коридорів дитячого будинку.
Історія Сая (його прізвище приховане, адже його батько досі перебуває в ув’язнені в М’янмі). Сам фотограф був змушений переїхати до Італії, адже його родина була переслідуваною після військового перевороту. Журналісти, політики, активісти опинилися в таборах або в тюрмах, велика кількість людей переховуються та виїхати до інших країн. Сай фіксує їх історії.
Фаваз Ойдіжі у 2020 році почав знімати вуличні протести. Він фіксує, як вони змінюються, поєднуючи фотографії 2020 та 2024 року. Він повертається на ті ж самі місця та намагається провести часові паралелі.
Фрагмент проєкту Фаваа Ойдіжі
Іра Лупу (Україна) створює своєрідний калейдоскоп з картин з мирного життя та війни, вкраплюючи до чорно-білих фотографій яскраві помаранчеві спалахи-пейзажі.
Фрагмент проєкту Іри Лупу
Це далеко не всі проєкти, представлені на виставці. Подивитись її повністю у Львові можна до 1 червня, у квітні та травні заплановані події за участи авторів Рафала Мілаха (Польща, Magnum Photos), Антуана д’Агати (Франція, Magnum Photos) та Іри Лупу (Україна).
Beyond the Silence – це спільний проєкт, який організовує Magnum Photos у партнерстві з Odesa Photo Days Festival (Україна), Centro de las Artes San Agustín (Мексика), Africa Artists’ Foundation (Нігерія), Vlast (Казахстан), Angkor Photo Festival & Workshops (Камбоджа), за підтримки Open Society Foundations та Українського інституту. Кураторка проєкту – Катерина Радченко, засновниця Odesa Photo Days.
Фрагмент проєкту Ядикара Ібраімова, присвячений долі уйгурів
З листопада 2024 року виставка у різних форматах, повністю або частково, була представлена в Казахстані (Алмати), Мексиці (Оахака та Мехіко), Камбоджі (Ангкор). Протягом цього року також заплановано відкриття в Нігерії (Лагос).
Довідка
Odesa Photo Days Festival – міжнародний фестиваль сучасної фотографії, заснований 2015 року як відповідь на війну на сході України та незаконну анексію Криму. З 24 лютого 2022 року Odesa Photo Days змінив свій фокус: фестиваль в Одесі скасовано, і тепер команда працює з українськими фотограф(к)ами та міжнародною спільнотою над побудовою крос-культурного діалогу та представленням української культури у світі.
Magnum Photos – це міжнародний фотокооператив, що належить фотографам-учасникам, з офісами в Парижі, Нью-Йорку та Лондоні. Заснований у 1947 році, Magnum представляє найвідоміших світових фотографів, зберігаючи свої основоположні ідеали та своєрідне поєднання журналістів, художників та оповідачів.
Фото Катерини Сліпченко
