За байраком байрак — Тарас Шевченко

За байраком байрак.
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.

Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає:
«Наносили землі

Та й додому пішли,
І ніхто не згадає.
Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло!

І земля не приймає.
Як запродав гетьман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти

По своїй по землі
Свою кров розлили
І зарізали брата.
Крові брата впились

І отут полягли
У могилі заклятій».
Та й замовк, зажуривсь
І на спис похиливсь,

Став на самій могилі.
На Дніпро позирав,
Тяжко плакав, ридав,
Сині хвилі голосили.

З-за Дніпра із села
Руна гаєм гула,
Треті півні співали.
Провалився козак,

Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.

В казематі 1847

Новини Дніпра